Два десятиліття тому франківський «Пегас» був культовою «точкою» – у кафе, яке славилося курчатами табака, ходили поїсти, потанцювати і показатися в товаристві. Цього року заклад пережив ребрендинг і вже кілька тижнів працює як їдальня. Курчата є, але стейки, переконалася «Сотка». Тепер у «Пегасі» по-сучасному демократично і недорого.
Сніданки, обіди і перекуски
Їдальня «Пегас» – на вулиці Вагилевича в центрі Франківська. До неї можна вийти просто зі Стометрівки, через двір. Поруч парковка. Перед входом забрукований доволі великий майданчик – для візків і велосипедів.
До приміщення колишнього ресторану добудували велику простору терасу. Засклений простір обігрівається. Планування дозволяє знайти на терасі відокремлені столики.
У їдальні порівну столиків на двох і на чотирьох. На терасі – тільки стільці. У внутрішній залі є дві зони із диванами. Їх найчастіше обирають мами з найменшими дітками – простір дозволяє під’їхати з візком і поїсти, поки маля спить.
Внутрішній інтер’єр виконаний у стилі модерн. Атмосферу створює світло: його багато – і здається, що у «Пегасі» сонячно.
Затишку додає дерево – ним декоровані стеля й стіни. Зелені небагато, разом із деревом вона ненав’язливо відсилає до екотрендів.
При вході – умивальники, мило, паперові рушнички для рук.
У вбиральнях працює витяжка. Якщо пробути в їдальні до години часу, то можна побачити працівницю в спецформі зі шваброю, що протирає підлогу в залі і у вбиральнях.
Роздача типова, відгороджена декоративною ширмою.
Поруч – кавозона. Готують каву до десертів – випічка у «Пегасі» власна. Їдальня має кондитерський цех і подає 5-7 видів тортів – з тих, що коржі перешаровані кремом і по-галицьки звуться «пляцками».
У «Пегасі» снідають – на відкриття о 10.00 вже готові салати, закуски і кілька гарячих страв. Наприклад, постійно є сирники зі сметаною та джемом, на порцію видають три. Якщо хочеться більш вагомого сніданку, то є біфштекс із яйцем та рис із овочами, плюс салат «пекінський». Такий коштує 45 грн.
Салатів – кілька типів. Найдорожчі складні салати – з зеленим листям, сиром, горішками тощо. Прості моносалати, як-от бурячок чи морква або капуста із заправкою, – найдешевші. Можна обрати щось середнє, є варіації салатів з консервованими овочами. Також є оселедець.
Перші страви готують і виставляють ближче до обіду. Гарбузовий крем-суп можна взяти вже о 12 годині – з цього часу і стартують обіди. В меню – 9 перших страв. Але на видачі 4-5. Постійно є найбільш ходові – борщ і сезонний овочевий суп. Що буде ще – щоразу сюрприз від кухні.
Так само з гарнірами, м’ясними і рибними стравами. В пропозиції на видачі – не менше чотирьох-п’яти кожного виду, пояснюють роздавальниці. По ходу, як вони закінчуються, готують і виносять інші. Ближче до кінця дня асортимент бідніший. Якщо забігти на пізній обід близько 17 години, то вибирати доведеться з-поміж двох-трьох видів кожної страви. Їдальня працює до 18.45.
Салат «Рубін», відбивна «Королівська», скумбрія «на подушці»
Ми тестували «Пегас» кілька днів у різні години. Обідали. Таких черг, щоби стояти і чекати, не було.
На двох брали борщ із пампушкою та гарбузовий суп. Салат з моркви і язика під майонезним соусом та салат з бурячка з чорносливом, заправлений лимоном і олійкою. Ще курячу відбивну. І сік. Підсумок – 86 грн.
Борщ на смак – дієтичний, хочеться досолити і доперчити. За бажанням до нього додають сметану. Зате зупка в міру гостренька, чутно, що заправлена вершковим маслом. Все решта теж смачно і не скупо.
До речі, біля кавозони є контрольна вага – можна перевірити, скільки важить страва. Цією вагою користуються роздавальники, коли накладають салати порційно.
Наступного дня на перше вибрали фірмову «пегасівську», як нам пояснили, страву – «Квасоля по-коломийськи». Квасоля з м’ясом та морквою подібна на чанахи – навариста, ситна. Скуштували картопляне пюре, на смак – приготовлене з молоком. Горохове пюре – не давке, без грудок. Котлети курячі – з м’яса. Плов – телятина не тверда, не жилава.
Взяли на пробу три види риби. «Скумбрія на подушці» була не дуже вдала: запечена у напіввідкритій фользі на моркві з цибулькою, виявилася припеченою і сухою. Більше посмакувала «риба під овочами» – філе пангасіуса та просто «смажена риба» – хек. Вважайте, риба з кістками.
Вирішили, що підемо ще на фрікасе та юшку з грибами. Швидко, смачно та ситно за невисоку вартість. Страви, які вже не подужати, можна забрати зі собою. Можна одразу взяти їжу на виніс – пакують у пластикові коробочки, на такий випадок передбачені одноразові прибори.
Кілька мінусів «Пегасу». В їдальні, куди часто приїжджають мами з візками і заходять старші люди, немає пандуса. Ми були свідками того, як складно долала сходи жінка з паличкою.
В їдальні немає вішаків. Верхній одяг доводиться складати на спинки стільців чи містити на дивани. Добре, що на вулиці стоїть суха погода.
У залі немає вайфаю. Але запевнили, що найближчим часом про доступ до мережі подбають – впродовж місяця.
А ще треба знати, що в «Пегасі» не йдеться про розрахунок картками – їдальня приймає тільки готівку.
Історичні кури
На ситий шлунок пригадується історія «Пегасу», а око починає шукати сліди колишньої величі цього місця. У 1990-х то був знаковий ресторан, який задавав тон у міському товаристві.
У 1985 році на першому поверсі багатоповерхівки на Вагилевича,3 відкрили кафе – як заклад для харчування творчої інтелігенції. У цей будинок заселили музикантів, художників, поетів, акторів драмтеатру. В перші роки у кафе постійно відбувалися музичні вечори та презентації, а потім митці розпродали квартири – і кафе перестало бути «творчим». До речі, назву закладу придумав письменник Степан Пушик, який був частим гостем вечорів у «Пегасі».
У 1995-му «Пегас» приватизували. На той час він уже був статусним – оздоблені кам’яною крихтою стіни, дерев’яний паркет, керамічні панно у важких різьблених рамах. Панувала приємна напівтемрява й незмінна приглушеність барв. Тоді «Пегас» працював як традиційний ресторан. З гардеробом і усміхненою гардеробницею, розкішно сервірованими столами, з живою музикою і танцювальним майданчиком. До вечора тут подавали лише комплексні обіди, а з 17.00 години – виключно кури з салатами. Завдяки курам «Пегас» був суперпопулярним у Франківську. Потрапити на вечерю можна було тільки за записом – писалися тижні наперед. А щоби зайти на вільне місце, франківці годинами вистоювали у черзі.
Подавали в «Пегасі» курчат табака, які у меню називалися «кури «Апетитні» – половина курчати на порцію. Завсідники того часу, коли їх спитати, згадують смак, прицмокуючи. Секрети приготування втрачені, відомо лише, що робили маринад з часничком, аджикою та спеціями. Смажили курчата табака також по-особливому – під пресом, тому на звичайній сковорідці подібних зробити не вдасться. І ніякої замороженої птиці.
Читайте також: З американським акцентом: у Франківську відкрили чарочну «Артур Бернс»
Був відомий «Пегас» і тим, що в ньому вперше у Франківську почали подавати до птиці мисочки з водою і шматком лимона. Попервах хтось запивав смаженину кисленькою водою, – мовляв, лимон розщеплює жири, – а офіціанти тихо підсміювалися. Пізніше вже всі знали, що то посудини для миття рук.
На початку 2000-х ресторан розширив меню і коло відвідувачів. Курей посунули котлетки, тефтельки, відбивні і картопля фрі. В «Пегас» на салати і обіди, десерти і келих шампанського почали забігати студенти. Вечори стали менш людними – на курчат табака ходили переважно пошукачі ностальгії. І хоч заклад хвалився тим, що приймав відомих українських співаків Назарія Яремчука, Василя Зінкевича, Івана Поповича, Богдана Сташківа, ВІА «Ватру», Руслану, Олександра Пономарьова, гостем був і Віктор Ющенко – в час, коли він готувався стати президентом, та колишньої популярності вже було не повернути.
У їдальні «Пегас» біля кавозони є вільна стіна, на якій в тему було би розмістити виставку – фотографії з ресторану «Пегас» 20 років тому.
