Одним з найбільших підприємств краю, де виготовляли будівельну столярку, була фабрика братів Андерманнів. Вона відкрилася в червні 1900 року. Пізніше преса називала власником лише одного з братів – Нахіма Андерманна.

Станиславів будинки

Відомо, що підприємство знаходилося у Княгинині, “при головній дорозі зразу за колійовою рампою”. Фабрика складалася з кількох просторих будівель і складського приміщення, мала парову машину потужністю в 15 кінських сил, яка приводила в рух різні столярські механізми. Там працювали 15 фахових столярів, 8 робітників, працівник котельні й керівник виробництва.

Станиславів будинки

На фабриці робили двері, вікна та інші вироби з дерева. Тут виготовляли й меблі з дуба і горіха, і, як зазначала преса, вони вирізнялися гарною формою і майстерним виконанням. Робота тривала від шостої ранку до шостої вечора з перервою на обід. Проте в 1906 році справи у фабрики пішли погано, вона закрилася, і її активи вартістю близько 103 тисяч злотих ринських продали з молотка.

Станиславів будинки

Новими власниками наступного року стали відомий станиславівський банкір Станіслав Горошкевич і адвокат Ізидор Фальк. Нові власники трохи змінили профіль закладу: фабрика почала виробляти січкарні для сільського господарства і млинки для чищення зерна, а також продовжила приймати замовлення на будівельну столярку.

Читайте також: Найфотогенічніші двері Франківська: як зробити стильне фото для Instagram

Відомим столяром і меблевиком Станиславова був також Валентин Стельмашинський, чиє виробництво знаходилось по вулиці Ґіллера, 2 (тепер вулиця Гординського). Він був майстром на всі руки – виготовляв усі види домашніх меблів, а також облаштування для контор та офісів. Стельмашинський приймав замовлення на церковні меблі, двері, брами, вікна, сходи та іншу будівельну столярку. В 1910 році мешканці вулиці Ґіллера склали проти нього колективну скаргу через те, що він оснастив свою фабрику на подвір’ї особняка бензиновим мотором. Відтоді сусідам постійно заважали шум і сморід. Невідомо, чи власник вжив якихось заходів, але фабрика успішно працювала і надалі аж до Другої світової війни.

Станиславів будинки

Успішно працювала у місті й «Перша художня слюсарня і майстерня залізних конструкцій» Петра Ярошевського. Вона виготовляла різноманітні ковані елементи й прикраси для дверей та вікон, решітки, меблі для садів та парків, альтанки, лавки, церковні меблі, залізні вогнетривкі шафи та інші столярські й ковальські вироби. На кованих дверях одного з будинків по вулиці Шевченка ще зберігся фірмовий знак з прізвищем майстра.

Станиславів двері будинки
Замок з прізвищем майстра Петра Ярошевського

Майстерня кілька разів змінювала свою адресу. Спочатку вона знаходилась по вулиці Зосина Воля, 23, пізніше розмістилася по вулиці Ґославського (тепер Чорновола). В 1912 році пан Ярошевський збудував власний будинок на Ґрюнвальдській, де й запрацювало його підприємство. Складається враження, що виробництво Ярошевського динамічно розвивалося, адже він часто розміщав у пресі оголошення про найм нових працівників та залучення учнів.

станиславівські оголошення
Реклама підприємства Петра Ярошевського.

На початку ХХ ст. відомим столяром був Владислав Альфонсе, який народився в Варшаві, а до Станиславова прибув після тривалої служби у війську. Він користувався у місті великою повагою через своє військове минуле: мав чотирнадцять бойових ран. У Станиславові цей ветеран у вже немолодому віці відкрив столярську майстерню, щоб якось заробляти собі на мирне життя.

Конкуренцію місцевим майстрам створювали фірми зі Львова, які часом відбирали у них вигідні замовлення. Так, під час перебудови залізничного вокзалу у 1906-1908 роках столярські роботи виконувала фірма відомих львівських майстрів – братів Вчеляків.

Читайте також: Як у Станиславові з’явилася бруківка

Вікна початку ХХ ст. здебільшого складалися з чотирьох або шести шиб. Були поширеними й вікна з трьох частин, які тоді називалися “оберлютовими”. В таких вікнах були дві стулки і одна глуха шиба, що знаходилася над ними. Їх зазвичай розміщали на східному і південному фасадах будинку.

Станиславів будинки

Станиславів будинки

Дерев’яні двері, виготовлені на зламі ХІХ і ХХ століть, переважно мають накладки або панелі. Тоді такі двері називали філюнґовими. Дверну основу виготовляли з товстих дощок, а на неї з одного чи обох боків накладали більш тонкі.

Станиславів двері будинки

Станиславів двері будинки

Цікаво, що на конструкцію дверей мала значний вплив тогочасна мода. В другій половині ХІХ ст. дами носили кринолін – дуже широку нижню спідницю на жорсткій основі. Ввійти у вузькі двері в такому туалеті було неможливо, тому будівельні майстри мусили піти назустріч модницям. Двері стали ширшими і складалися з двох частин. Такі двері широко розчинялися під час балів і прийомів.

Станиславів двері будинки

Станиславів двері будинки

З дверима у ХІХ ст. було пов’язано багато прикмет. Преса у 1886 році повідомила про такий оригінальний забобон. Якщо дівчина виходила заміж за вдівця, вона не повинна була заходити разом з чоловіком в одні й ті ж двері, коли поверталася додому. Інакше, як стверджувало повір’я, вона могла піти слідом за його першою дружиною. Тому галицькі пані інколи шокували перехожих, добуваючись до власного помешкання через вікно.

Станиславів двері будинки

Станиславів двері будинки

Олена БУЧИК