Авторський алкоголь, ситні наїдки, демократичні ціни. У Франківську чарочну «Артур Бернс» треба шукати у Фортечному провулку біля Бастіону. Заклад, що апелює до історії, потішить охочих смачно випити під добру закуску.
Фасад і внутрішня обстановка чарочної класично витримані. Респектабельність – з виразним американським акцентом. Всередині це стає відразу зрозуміло.
На чільній стіні в рамці – купюри по 2 долари, барні столики декоровані центовими монетами, а по ліву руку від входу біля вішака на спеціальній розкладці чекають The New York Times, The Wall Street Journal, Business&Finance. Плюс відкритий шинквас, круглі масивні дубові столи на двох-чотирьох, вітрина з раритетами, а по периметру – портрети й стенди, що розказують історії. І телевізор з єдиним каналом – CNN news.
Одна зі стін брутальним червоним повертає до Станіславова – на ній у масштабі 1:40 відтворений фасад будинку з площі Ринок, 5. У цьому домі 27 квітня 1904 року народився і провів дитинство Артур Бернс, згодом відомий американський фінансист і дипломат, радник президента Ніксона, президент Федеральної резервної системи США у 1970-х. Є інформація, що в часи так званої “розрядки”, коли у стосунках між Західним світом і СРСР настало потепління і поменшало агресії, Артур Бернс побував у Москві в складі якоїсь офіційної делегації і звернувся з проханням дозволити йому навідатися до рідного міста. Але на той час Івано-Франківськ уже був закритим для іноземців, і дозволу Бернс не отримав…
Малюнок маскує двері у WC, вхід знаходять за тематичним ярликом на ручці.
Щоби помітити і оцінити фішки чарочної «Артур Бернс», треба бути в темі – як мінімум, бодай трохи знати англійську мову і міську історію. Щоби, наприклад, прочитати лист, що додається до тростини й циліндра самого Бернса – вони виставлені у вітрині. Це автентичні речі, подаровані франківцям нащадками Бернса, які зараз мешкають в Нью-Йорку. Чи впізнати на фото Ірину Маланюк, відому українську та австрійську співачку, зірку Віденської опери та Ля Скала, іменем якої названа обласна філармонія у Франківську. Або зацінити бутлі, в яких доходить до кондиції малина для авторських чарок, – такі недвозначні ємності закладали сто років тому в місцевих рестораціях.
Зате світло в чарочній – та фішка, яка одразу впадає в око. Стилізовані під ретро прозорі ковпаки центральних ламп переломлюють промені і укладають на стелі симетричну геометрію візерунків. А над прилавками біля високих вікон розсіюють і пом’якшують світло плафони у вигляді кришталевих карафок.
Обираємо барний столик з профілями Лінкольна під однією з ретроламп. Меню подають відразу, як тільки гості падають на дивани чи в крісла. Поки що пропозиція страв тільки україномовна. Обов’язкового буде меню англійською, запевняє офіціант. З іноземними гостями персонал спілкується виключно англійською – на цьому застановлено, офіціанти й бармени перед відкриттям чарочної пройшли мовні курси. Англійською й українською можуть провести також мініекскурсію закладом.
Меню відкривають авторські чарки. Це міцний алкоголь, загалом 9 настоянок – фрукти й трави, і десятою «чиста водиця» – домашня горілка. Коктейлі в американському стилі – «Вотерґейт» на вермуті, «Вашинґтон» на джині, «Нью-Джерсі» на бурбоні. Ага, є й «Артур Бернс» на бренді. Інтелектуальні ігри продовжує коктейль «27.06.64» – запитуємо в офіціанта, що позначають ці цифри. Краще би загуглили – 27 червня 1964 року біля площі Дюпон Серкл в історичному центрі американської столиці Вашингтона відкрили пам’ятник Тарасові Шевченку. Ай-яй-яй, підкований офіціант ховає посмішку.
Досить уже ребусів та історизмів, беремося за інші смакоти – замовляємо по чарці і вибираємо закуску. Сніданки, сендвічі, салати, помазанки, гарячі страви, десерти – пропозицій не багато, де дві-три, де п’ять, але їжа цікава поєднанням інгредієнтів. Є багаті канапки для «смачно закусити», є сети для «закусити традиційно» – з маринованими овочами, м’ясивами, рулетами, салом. Є три ґатунки пива і до них спеціальний снек-сет. І є форшмак – національна єврейська страва в переліку помазанок-холодних закусок.
Беремо «мафін для Френка» зі сніданків та сендвіч з індичкою. Сендвічі в чарочній – з яловичиною, куркою, індичкою та вегетаріанський – готують три на два і подають на шпажці. Один сендвіч – це три шматки хліба. «М-м-м-м-м-м, який соус», – мурчить колега, поки я ще дегустую апельсиново-кавову чарку і чебрецевий калган. Перша – запашна і відносно м’яка, можна сказати – жіноча. Друга – різка, терпкувата, просить м’ясної їжі. Натомість мій сніданок, – а сніданки доступні до 14 години, – передбачав яйце пашот, лосось, сир філадельфію, мафін, мікс салату і соус Голандез. З цим усім добре поєдналося би біле вино.
Вина у меню чарочної також присутні – американські, ізраїльські і українські від «Колоніста». Плюс біле й червоне домашнє. Представлений й інший алкоголь – віскі, коньяки, горілки.
Поки з’ясовуємо, чим багатий тутешній бар, повз наш столик проносять ароматні пательні, що ловлять за ніс. Сир і кориця впізнавані, і, напевно, ще щось фруктове. Це сніданок «Бейбі 190», пояснює офіціант. Яєчна запіканка з яблуком та грушею, з сирним кремом, корицею і джемом. «М-м-м-м-м-м», – мурчимо обоє.
А от з іншого боку несуть дошки, які теж чіпляють, але вже духом м’ясива. І справді, то «рване м’ясо» – свинина повільного приготування з травами та спеціями і з різними овочевими додатками на гарнір. Очі би їли, але паски не пускають.
Вирішуємо завершити десертом – «apple pie». Подають невеликий порційний яблучний пиріг – пісочне тісто, яблука скибками, кориця. Поруч у креманці сирний крем. Крем нагадує вершки. Солодке – на любителя. Так само, як і чай. Імбирно-малиновий напій нагадує гарячий морс. Аналогічні чаї обліпиха-яблуко та цитрус-журавлина. Окрім них, є кілька видів пакетованих чаїв, 8 видів кави, какао, гарячий шоколад і mulled wine, тобто глінтвейн.
Наш чек на двох – 310 грн. Розраховуватися у чарочній можна як готівкою, так і карткою.
Ситі. Смакові рецептори бавлені. Ланч тривав до години часу. Його супроводжувала неголосна інструментальна музика. Звісно, американська.
Посидіти в колі друзів, випити і закусити під щиру балачку – це те визначення, що найбільше відповідає концепції чарочної «Артур Бернс». І щодо кухні, і щодо атмосфери. Заклад точно сподобається туристам і невдовзі стане ще однією міською атракцією – франківці будуть водити сюди своїх гостей, і не тільки щоб випити, а й похвалитися при нагоді, що наше місто дало світові людей, які визначали його долю. Щоправда, належне чарочній зможуть віддати тільки дорослі товариства. Зрештою, так і було задумано. Тим, хто з дітьми і з тваринами, краще обрати інше місце для відпочинку. Чарочна не має пандуса, дитячих меблів, не передбачені відповідні зручності у вбиральні.
На вулиці перед входом є невеличка тераска, на ній обладнане місце для куріння. Сам Бернс курив люльку, до речі. Мабуть, він був би втішений присісти на лавку біля власної скульптури, неспішно забити в люльку добротний Мак Барен, зробити ковток бурбону і поринути в теплі спогади про старе місто, де минуло його дитинство і в яке йому вже не довелося повернутися…
Чарочна «Артур Бернс» відкрита:
з 10:00 до 24:00, у п’ятницю-неділю – з 13:00 до 02:00
Адреса: Івано-Франківськ, Бельведерська, 10а
Партнерська публікація з Артур Бернс – чарочна
