У Франківську презентували аудіокнигу «Дідо Иванчік» – роман гуцульського письменника та етнографа Петра Шекерика-Доника. Це перший і поки єдиний аудіороман, озвучений гуцульським діалектом.
Втім, Олег “Мох” Гнатів, гуцул з Верховинщини, продюсер гурту Familia Perkalaba, який представив аудіороботу, наполягає, аби казати, що таки “гуцульською мовою”. Не будемо сперечатися з правдивим гуцулом.
«Гуцулія завжди привертала увагу завдяки своїй самобутності, – відзначає Мох. – Це те, як говориться, що робиться руками, як живеться, думається, яким бачиться світ. Це мова, музика, спосіб життя, заняття, традиції, література. І роман Шекерика-Доника «Дідо Иванчік» є літературним пам’ятником гуцульському народу».
Аудіокнига «Дідо Иванчік» – особливий проект ще й тому, що у 10 годинах звучання текст роману поєднаний зі звуками, які супроводжують життя в Карпатах.
«Це звуки гір – звуки природи і голоси людей та тварин, звуки гуцульських музичних інструментів», – розповідає ініціатор проекту Василь Юськів, музикант франківського гурту КОРАЛЛІ, голова громадської організації «Арт-Лаб КОРАЛЛІ».
Музикант каже, що книжка вразила його настільки, що ідея її озвучити виникла одразу. А відгуки на намагання поділитися досвідом закріпили наміри. «Десять років тому я прочитав цей роман на одному диханні, – каже він. – Рекомендував потім друзям, знайомим – у ньому захований багатогранний всесвіт Гуцульщини. Але мало хто читав більше двох-трьох сторінок, ніхто не осилював до кінця. Треба було, щоби вона зазвучала».
Озвучення гуцульського роману грантом підтримав Український Культурний Фонд. Запис робили на Верховинщині. Робота тривала близько року.
Голос аудіопроекту – теж правдиво гуцульський. Начитав роман Василь Зеленчук, науковий співробітник музею Івана Франка у Криворівні, журналіст за фахом. Це мова, якою Василь Зеленчук послуговується щодня, відтак вимова й інтонації – автентичні. У Львівському університеті, де кількадесят років тому вчився Зеленчук, розповідають вже як байку, мовляв, приїхав гуцул вчитися української літературної мови та й весь виш погуцулив.
У романі Петра Шекерика-Доника докладно й цікаво описане гуцульське життя початку минулого століття – побут, заняття, уявлення, зазначає Василь Зеленчук. А дідо Иванчік – це взагалі реальна особа, такий собі Іван Микитейчук, що жив у селі Голови приблизно у 1830-1910 роках, далекий родич автора книги.
Читайте також: «Добрі новини з Аральського моря»: 5 причин прочитати новий роман Ірени Карпи
Василь Зеленчук брав участь у впорядкуванні та підготовці до друку рукопису роману, який тривалий час вважався втраченим. Було відомо, що автор закінчив текст на свій день народження – 20 квітня 1940-го року. Через два тижні Петра Шекерика-Доника заарештували разом із сином і звинуватили у антирадянській діяльності. Всі рукописи та інша література під час обшуку були спалені. Через півроку НКВС засудила його до 8 років ув’язнення та заслання. На засланні в Росії він зник безвісти – досі доля Шекерика-Доника невідома.
Але роман знайшовся. Письменник передбачив арешт і віддав рукопис односельцям. На початку 2000-х його передала в редакцію Верховинської газети сусідка письменника. У книзі бракувало кількох розділів, один з них обривався на півслові – таким роман «Дідо Иванчік» був вперше опублікований у 2007 році.
Аудіокнигу доповнили розділами, які вважалися втраченими. Їх оприлюднюють вперше.
Знайшлася частина роману випадково – як невідомі тексти Шекерика-Доника її опублікували у «Віснику» Прикарпатського університету до 130-річчя письменника. Василь Зеленчук каже, що знайдений фрагмент продовжує обірване речення і повністю укладається у сюжет роману.
Окрім аудіокниги, записали диск із п’ятьма треками, розповів відповідальний за звук Михайло Адамчак, музикант лідер гурту КОРАЛЛІ. Треки відтворюють пори року – «Інтро», «Зима», «Літо», «Весна». Плюс фрагмент «Дідо з бабою», слухаючи який, зазначає Мишко Адамчак, можна осягнути всю повноту спілкування в тодішніх родинах. «Вийшло дуже смачно», – каже музикант.
Звукову частину в Ютуб супроводили тематичною анімацією. «Дуже сподобалася дітям у Верховинській школі», – додає Василь Юськів.
«Ми старалися зробити цікавий продукт і для старшої аудиторії, і для молодітих людей, і для дітей. Були випадки, коли до нас підходили старші гуцули і просили записати аудіокнижку «на флєшку», щоби «слухати собі». Діти раділи дуже, коли чули свою мову. Ми так і думали, що робимо передовсім для дітей – так малі гуцулята не будуть соромитися своєї мови, навпаки будуть гордитися тим, що такі книжки виходять», – каже Василь Юськів.
Окрім презентації в меморіальному музеї Петра Шекерика-Доника, у Криворівні, Верховині та Франківську проект представлять у Львові. 3-го листопада команду чекають у Першій львівській медіатеці.
Після цього проект буде у вільному доступі на YouTube.
