У франківському «Підземному Переході Вагабундо» відома письменниця, музикантка, дипломатка Ірена Карпа презентувала свій новий роман «Добрі новини з Аральського моря».
Книжки розмели ще до початку зустрічі. Sotka пояснює, чому треба обов’язково прочитати новий роман Карпи.
Причина перша
Познайомитися з чотирма крутими українками. І впізнати себе
«Добрі новини з Аральського Моря» – це історії чотирьох жінок у Парижі. Рита, Хлоя, Богдана та Маша – всіх героїнь об’єднує українське походження і секрети минулого, але всі вони хочуть почати нове життя. І кожна намагається знайти своє місце у французькій столиці.
Cвоїх героїнь Ірена Карпа придумала як збірні образи українських емігранток, але дві із них виявилися реальними. Після виходу книжки на одну з виставок у Парижі прийшла білявка і заявила, що вона – як феменка Маша з «Аральського моря». А Богдана намалювалася у розповіді найманої няні дітей письменниці у Парижі.
Історію білявки-феменки в романі, так само як інших своїх героїнь, авторка складала з реальних ситуацій, нотуючи випадки, записуючи деталі, додаючи факти. Ірена спілкувалася, що зустрічалася з людиною, яка стояла за рухом FEMEN. Тому в минулому Маші проглядаються справжні українські ситуації і впізнавані політичні персонажі.
Наймолодша Богдана в романі – втілення типової галичанки. Це чемна мажорка, мама якої ходить до церкви, а тато трохи краде на посаді в губернатора. Родина відправляє єдину доньку на навчання за кордон – і от Богдана їде на студії до Берліна. Там вона за півроку розтринькує гроші, які батьки дали на п’ять років навчання, вляпується у нещасне кохання і опиняється в Парижі. Тут також відтворена реальна ситуація, яка сталася у знайомих, каже авторка, з єдиною різницею, що їхня донька після аналогічних перипетій вже вчиться і заробляє на своє навчання барменкою.
Ще одна героїня, посередня співачка Хлоя, у якої басист вкрав і продав пісню, – найбільш екзальтований персонаж. І їй письменниця накидала найбільше випробувань у Франції. В Україні Хлоя волонтерить, їде в АТО, привозить звідти зброю і починає мститися – на концерті розстрілює групу і тікає за кордон. Її історія в Парижі – це дослідження про те, як вижити.
Про кожну зі своїх героїнь, розказує Ірена Карпа, вона консультувалася у психоаналітика. «Не так для себе, як для них», – пояснює авторка. Виписуючи чотири типи українських жінок, вона мусила знати, що вони є органічними і «справжніми».
Карпа каже, що не просто так привела всіх своїх жінок до Парижа. Показувала зріз сучасного суспільства очима українських емігрантів. Показувала, як насправді ті живуть і виживають, і готові боротися за те, щоби не втратити себе.
Робоча назва роману французькою, а книга має вийти у перекладі також і для французів, звучить як «фіделєст». Це ненормативне словечко у Парижі та на всьому французькому просторі позначає таких собі дівчаток зі Сходу, легких у поводженні, мисливиць за чоловіками і їхніми грошима, інтернет-наречених та заробітчанок у «папіків» – жінок нижчого сорту для француженок. Карпа каже, що українськими типажами прагнула розбити цей стереотип і вийти за межі цього означення. За її словами, таких крутих українок, як її героїні, французи, може, і не готові бачити поряд зі собою.
Разом із тим книжка ще й про українські реалії для французів, додає Карпа. А для українських читачів це можливість віднаходити «коди» – слова і ситуації, які дають змогу впізнавати себе, своє оточення чи й своє минуле. Килим з квітами на стіні, книжкова поличка з Мопассаном та «Анжелікою», двір панельного будинку, де поїдали хліб із маслом та помідори замість обіду і ще багато милих та не дуже знакових дрібниць.
Причина друга
Посмакувати мову, стиль і «правду життя»
Презентацію разом із Юрієм Андруховичем Ірена Карпа провела у властивій собі гострій та іронічній манері. Розповідаючи про сюжетну лінію роману, писання та авторську взаємодію з героями, письменниця влучно і незлобиво тролила франківців разом із модератором. Манера говорити у Карпи повністю відповідає манері писати.
«Ніякої цензури», – каже авторка. І додає, що її героїні, як і вона сама, в романі говорять звичайною мовою з усіма її виявами. «Ну, не будеш же ти в житті, коли цегла впала на ногу, кричати: «Ой, леле! Ой матінко! Що ж це таке робиться!» – сміється авторка. Каже, що у своїх текстах принципово зберігає позицію «за правду життя». А правда ще й у тому, що вона сама лається – лається багато і смачно, бо любить використовувати міцні словечка до речі. Вони, на її думку, добре передають емоції та атмосферу. «От і Супрун писала, що лаятися корисно, якщо лайка скерована не на людину, а на ситуацію», – аргументує письменниця.
«Книга містить ненормативну лексику та сцени сексуального характеру. Рекомендовано для читачів віком 18+», – попереджають на обкладинці роману.
600-сторінкова книжка читається легко – щонайбільше за тиждень. Це вже з відгуків тих, хто прочитав роман. Перед тим, як віддати текст в публікацію, авторка прочитала його увесь по вайберу колежанці і «поправила» – викинула все, що «не звучало». Все, що залишилося, звучить ще й як цікавий детектив. У романі, ближче до початку, Маша гине від вибуху і лиш на останніх сторінках читач довідується, хто й чому вчинив теракт.
«Роман «Добрі новини з Аральського моря» – це ніби іронічна відповідь на «Секс і місто», де героїні – українки, місто – Париж, а в якості бонусу читачам додається ще й детективна лінія. Must read, потенційний бестселер , що закохує в себе з перших сторінок», – пише світський портал JetSetter.ua.
Причина третя
Побувати в Парижі
Авторка презентує свій роман ще й як «класну екскурсію по Парижу». В тексті є багато прикладних подробиць, які придадуться, коли побувати на місці. Де їсти, що і де випивати, що побачити з цінного і важливого, але не розкручено-туристичного, де тусується «золота молодь», куди ходять знаменитості, де зустрічаються емігранти тощо.
«Ця книжка – віртуальна подорож до мого улюбленого Парижа: тут оживають його симпатичні вулички, відчуваєш гамір на терасах кав’ярень, але з кожною сторінкою заглиблюєшся не в ошатно-туристичне, а в інсайдерське місто – таке, в якому я жила в юності… Тривоги й радощі головних героїнь мені добре знайомі», – такий відгук телеведучої, колишньої моделі французького подіуму Катерини Осадчої використали видавці роману, ілюструючи цей момент.
Причина четверта
Усвідомити, що треба «рубати хвости», аби відростити крила
Ірена Карпа кілька разів наголошувала, що в її тексті закорінена актуальна ідея. «Ти не можеш почати нове життя, поки за тобою волочаться хвостами обірвані крила минулого досвіду», – дохідливо сформулювала для франківців на презентації авторка.
Тому письменниця допомагає кожній із героїнь пережити і обтяти «хвости», щоби почати відрощувати нові «крила». Алегорично мовиться про стосунки, в яких жінки знаходять і втрачають себе. І знову знаходять.
Причина п’ята
Повечеряти з Іреною Карпою
Книжка дуже кінематографічна, вважає письменниця. Смішне і сумне в тексті перемішане і сплетене так, що з суміші можна було би зробити добрий серіал. Український, альтернативний отому «Секс і місту». Виходячи з цього, Ірена Карпа пропонує читати і фоткати – долучатися до візуалізації, робити знимки, на які надихне чи спровокує текст.
Фотографії з тегом назви книги кидайте в Інстаграм, з них Ірена вибере найбільш атмосферні і серед їхніх авторів розіграють вечерю.
Усі фото – Ростислав Шпук
