«П’яна вишня» – бар одного напою, тобто тут панує вишнева настоянка. Рубіново-червона, вона повсюди: у пляшках і пляшечках на поличках, в бутлях та в діжках на стелажах попід стелею, і навіть на стелі. З пляшок у барі викладена ярусна стеля – світло ламп облизує їх боки, зафарбовуючи простір у вишневі півтони, густіші ближче до стін і прозоріші над лядою.
Меню немає: закуски до вишнівки, а їх усього чотири види, розкладені на барній стійці, під руками барменів, на очах у відвідувачів. Тут же наливають вишневу настоянку – її подають у кришталевих келішках, куди вкидають заспиртовані ягоди.
Про настоянку і закуски, а це виключно десерти, доведеться питати у барменів – заклад не для скутих. Залежно від того, як піде бесіда, – чи ви обмежитеся замовленням і відійдете до столика, чи поведетеся на пропозицію дружньої балачки, – отримаєте порцію вишеньок у келішок. Дві-три ягідки гарантовано належать клієнту, а решта – бонус від закладу, пояснює офіціант Олексій. Вишеньками нагороджують, якщо гості розповідають реальні історії. Відповідають «побрехеньками», які призначені для збільшення кількості випитого: наприклад, про те, як «п’яна вишня» з XVII століття допомагає шукати кохання чоловікам і жінкам за умови правильного кількісного її вживання. «Він не відступить, а вона не відмовить», – мотивують бармени. І додають, що вони готові бути для гостей «великим вухом».
У «П’яній вишні» настоянку подають холодною і гарячою. Не солодка, міцністю 17,5%, вона нагадує швидше коктейль, аніж лікер. Бармени радять починати з холодної – поступово піднімати градус. Пояснюють, як готують вишнівку, поки націджують її з діжок. По сто – менше не наливають.
Гарячий вишняк – 150 мл за 55 грн. Нагадує глінтвейн, але тільки на перший ковток – другий дає розпізнати «гарячу парочку», вишню з помаранчем. І справді, гарячу настоянку готують з цедрою апельсина, додають апельсинового фрешу. В склянку знову ж таки докидають вишеньок. «Бережіть зуби, вишні з кісточками!» – попереджають бармени. І хоч вишні смакують, з кісточками дійсно морока – немає посудини, куди би їх належало скидати, доводиться пристосувати серветку. Бармени пропонують залишати кісточки у келішках. Кажуть, що такий підхід – повсюди в мережевих барах львівського бренду «П’яна вишня».
У «П’яній вишні» п’ють стоячи при столиках, стільці не передбачені. З комерційної точки зору така організація простору збільшує пропускну здатність закладу. У барі шість столиків, ще два винесені на вулицю – незважаючи на те, що зима і під вечір морозить, за ними людно. Переважно гості обмежуються напоями. Закуски замовляють нечасто, переважно беруть зі собою. Мармелад в шоколаді, цукерки із заспиртованою вишнею, «фрустики» – марципани із перетертої вишні та шоколад із в’яленою вишнею. «Бельгійський», – уточнюють бармени. І пояснюють, що крафтові солодощі готують партнери – «Львівська майстерня шоколаду» у Франківську. «Своє їж удома!» – звертає на себе увагу колоритний плакат над столиками.
Таблички з плакатами, які ненав’язливо пояснюють гостям правила поводження і ризики перебування в закладі, – над кожним столиком. «Не маєш 18 років – хіба пляцка поїж!» – радить один з них. І от бармен через кілька «перепрошую» просить відвідувача паспортом підтвердити, що йому вже можна налити.
«Бережіть капелюхи!» – застерігає інший на виході. «Вкрадеш келішок – цюник відпаде!» – обіцяє ще один. Цей напис – не випадковий. Симпатичні келішки іноді стають додатковими сувенірами, що їх з «П’яної вишні» виносять відвідувачі. «З часом, щоби зменшити спокусу, у нас будуть продаватися келихи», – каже бармен. Сувеніри зі собою, а це різні пляшки з вишнівкою, набори і супровідна продукція, запаковують у фірмові паперові торбинки. Найчастіше на всіх зустрічається зображення вродливої молодиці, на грудях якої укладені нічогенького розміру вишні.
Зважаючи на атмосферу, бар чекає на дорослу і сексуально активну публіку – слогани та ілюстрації спрямовують хід думок. І хоч бармени стверджують, що «П’яна вишня» френдлі до дітей, псів і навіть папуг у клітках, однак їхні слова не підкріплені ані дитячими кріселками, ані вбиральнею. Так, у барі немає туалету (!). І немає пандуса, що робить його недоступним для людей з особливими потребами.
У самому закладі не курять. Відвідувачів з цигарками просять припалювати надворі – за попільнички слугують смітники. Якщо треба попросити іноземних гостей, вдаються до мовного досвіду менеджера. Хоч на рівні «запросити – пригостити – відправити» можуть висловитися англійською і польською. Ситуацію рятує те, що бармени щиро дружні і багато посміхаються.
«Сотка» вважає, що бар «П’яна вишня» цілком може бути цікавою короткою зупинкою для тих, хто шукає нових смаків і пригод – несподіваних і романтичних. Або для тих, кому просто закортіло «зігрітися» чи «зарядитися» й швидко побігти у справах. Хоч тут варто берегти зуби, цюники і капелюхи.
